Шлях до нового життя

Я народився в 1971 р. у місті Львові, в родині радянської інтелігенції. Мій батько був архітектором, а мати - інженером-економістом. Вони не дуже цікавилися духовними речами, хоч і не скажеш, що вірили в "Світле майбутнє комунізму". Але в мене була бабуся, яка виховувала нас з братом, коли батьки були на роботі, і після школи. Вона була переконана християнка греко-католицького напрямку, найбільш популярного в західній Україні. Вона постійно говорила про Бога, називала радянський лад диявольським, вчила мене молитов, святкувала всі головні християнські свята, і ходила до церкви постійно, намагаючись взяти мене туди. Батьки не були проти, хоч і не були повністю за.

У вісімдесяті-дев’яності роки в моєму житті, як і житті цілої тодішньої країни СРСР, відбувся перелом. Я вийшов зі школи і вчився в технікумі, де, по суті почався дорослий світ. Я потрапив у підліткову банду, в якій бачив багато нового, цікавого, "крутого". Але це було до часу, поки моїх товаришів не почали садити у в’язницю. Мене це минуло. Тоді я почав задумуватись про "долю", про Бога, почав ходити в греко-католицьку церкву. Одного дня моя мама принесла Біблію, яку їй подарували місіонери, я почав її читати. З того часу я зрозумів, що в старе життя повертатись не хочу. Бажаючи змін, поступив в університет в 1991р., коли розвалився СРСР, і життя пішло по-новому.

В 1994р мене запросили в протестантську церкву "Більша Благодать", і в цей же рік я поступив в Біблійний коледж, який закінчив в 1997р. У 2002 я одружився, в нас з Вітою троє дітей, і зараз я служу пастором в тій церкві, де пізнав Спасителя.